Олександр Радіч — директор із зовнішніх комунікацій Western Bid Україна. За його плечима понад десять років підприємницької діяльності та близько шести тисяч продажів товарів преміумкласу на Etsy, eBay та Amazon. Отриманий досвід ліг в основу кількох книг, численних онлайн та офлайн семінарів про особливості роботи з великими маркетплейсами, а згодом дозволив організувати бізнес-школу Western Bid, яка навчає та консультує як новачків, так і активних продавців.
З чого все починалося
Знайомство з міжнародними ринками розпочалося у 2012 році. Для відкриття свого першого магазину з вінтажними товарами Олександр обрав американську платформу електронної комерції Etsy, що допомагала продавати вироби ручної роботи з 2005 року. Згодом разом із дружиною Наталією підприємець відкрив ще один магазин — Sanati Factory — проєкт, який займався виготовленням шкіряних блокнотів.
«У 2016-2017 роках ми входили до топ 50 магазинів України. Ми продавали по кілька шкіряних блокнотів у день, за місяць виходило близько ста. Це був досить дорогий товар преміумкласу. За короткий проміжок часу нам вдалося зробити десь 1500 продажів. У результаті Укрпошта та Програма USAID “Конкурентоспроможна економіка України” навіть зняли фільм про успіхи нашого малого бізнесу. У той самий час я прочитав книгу Остіна Клеона “Show Your Work” (“Покажи свою роботу” — прим. авт.). У ній автор пише про те, що люди розвиваються набагато краще, коли вони діляться з іншими своїми здобутками або тим, що вони роблять, пізнають. Тобто для того, щоб почуватися краще, ти маєш ділитися цим зі спільнотою».
Після цього Олександр вирішив розповідати про торгівлю на Etsy новачкам та підприємцям, які вже мають зареєстрований на цій платформі магазин. Так щосуботи в офісі на Академмістечку стали проходити невеликі камерні майстер-класи на двадцять осіб.
«Було досить тяжко. Я робив рекламу в Google, а щосуботи по чотири-п’ять годин спілкувався з людьми, розповідав їм, з чим зіштовхувався сам, відповідав на питання, які у них виникали. Це не приносило мені грошей, але формувало досить велике коло однодумців. Люди знайомилися, починали товаришувати один з одним. Одна жінка навіть стала хресною одного з моїх синів. Зрештою ось таке об’єднання енергії та клієнтів стало основою для створення школи».
Спершу підприємець працював сам, згодом до нього приєдналася Катя Романенко, яка раніше працювала над створенням блокнотів у Sanati Factory. Команда проводила онлайн семінари, через які пройшло чимало продавців з усієї України. Не менша кількість людей навіть сьогодні має за настільну книгу-путівник Олександра «Продавай на Etsy й тобі ніколи не потрібно буде шукати роботу» — книга базується на досвіді автора й містить приклади та практичні поради, що допомагають зрозуміти функціонал маркетплейсу.
«Байдуже, скільки проходить часу, я постійно зустрічаю людей, які кажуть мені, що читали мою книгу, дивилися мене на Ютубі, відвідували мої семінари та майстер-класи, навіть до того, як я прийшов у Western Bid. Гадаю, я знайомий як мінімум із 30% українських підприємців, які торгують на Etsy. Це дуже допомогло мені особисто, а також посприяло розвиткові українського сегмента Etsy, в тому числі й збільшенні кількості продажів за кордон. Основну частину нашої аудиторії становили демократичні продавці хендмейду, маленькі виробництва та люди, які виготовляли щось своїми руками. Ми мали понад 15 000 підписників на Facebook, багато позитивних коментарів та відгуків. Наша група була дуже лояльна й тепла. Це тривало досить довго, з 2015 й аж по 2019 рік».
Саме в цей час на діяльність команди звернули увагу представники компанії Western Bid. Ближче знайомство дало розуміння, що обидві сторони поділяють однакові цінності, тому було вирішено об’єднати зусилля й далі рухатися разом. У виставці HANDMADE-Expo 2019 команда вже брала участь як підрозділ Western Bid, а Олександр став представником компанії в Україні, просуваючи тепер ідею продажів від імені корпорації, що працювала на українському ринку з 2001 року.
«У 2019 році почався стрімкий розвиток онлайн-продажів. У Києві Western Bid відкрив свій консолідаційний центр. Спершу це була невеличка кімната, де працювало кілька працівників. Відправки здійснювалися у партнерстві з великою американською компанією UPS. Зараз консолідаційний центр — це декілька сотень квадратних метрів. Щодня там обробляється понад декілька тисяч надходжень. Тільки за останні двадцять місяців ми опрацювали більш як мільйон посилок».
2020 рік відзначився відкриттям 19 регіональних офісів Western Bid у кожному великому місті України. У них працювало від одного до трьох працівників. До розширення спонукало кілька потреб. Перша потреба полягала в тому, щоб люди, які живуть у регіонах, стали ближчими до своїх посередників. Компанія має десятки тисяч клієнтів по всій Україні. Важливо було дати їм можливість не просто відправляти посилки в консолідаційний центр в Києві, а й забезпечити більш особистісне спілкування з живою людиною — регіональним представником, з яким можна поговорити, у якого можна щось дізнатися. Тобто люди мали змогу не тільки принести посилку на відправку, а й отримати консультацію спеціаліста. Це підвищувало довіру та робило послуги зручнішими.
Також відкриття регіональних офісів було під’язано під окремий проєкт. Його ідея полягала в тому, що люди могли приносити до представництва свій товар на реалізацію. Western Bid виставляла ці товари на продаж на міжнародних майданчиках через свої акаунти, в першу чергу на eBay. Клієнт до цього процесу не залучався, але за фактом продажу отримував гроші. Цією послугою користувалося багато людей, тож представництва у великих містах мали зробити сервіс доступнішим для широкого кола користувачів.
«Навантаження тоді було дуже велике, організаційна робота висмоктувала всі сили. Потрібно було знайти людей, навчити їх. Задля цього я провів десятки інтерв’ю. Тоді ж ми запропонували Андрієві (теперішній виконавчий директор — прим. авт.) очолити цей проєкт. Потрібно було знайти приміщення для офісів, укласти договори оренди й таке інше. Як на мене, Андрій із цим впорався на відмінно. Перед війною усі представництва працювали як годинник».
Після 24 лютого
Коли почалося повномасштабне вторгнення з боку росії, консолідаційний центр, як і інші офіси Western Bid, довелося закрити. Будь-яка діяльність припинилася, працівники роз’їхалися хто куди.
«Коли почалася війна, ми уявлення не мали, куди варто їхати. У мене велика родина. На другий день після вторгнення ми зрозуміли, що залишатися в Києві дуже небезпечно. Визначитися допомогли співробітники Western Bid. У Чернівцях нас забезпечили будинком для проживання, тож ми одразу переїхали туди. Слідом за нами приїхали також колеги: Андрій, виконавчий директор, та Руслан, директор київського складу».
Переміщена команда почала активно займатися відкриттям нового, тимчасового консолідаційного центру в Чернівцях. Обслуговувати його доводилося на своїх власних машинах, оскільки виймати транспорт не було можливості.
«Тоді ми ще не розуміли, як саме будемо працювати, чи буде хтось користуватися нашими послугами, куди відправляти посилки після отримання. У багатьох наших клієнтів виробництво було пошкоджене. Дехто виїхав з України. В інших роз’їхалися працівники. У Бучі та Ірпені всі підприємства зупинилися, бо ці міста були під окупацією. З усім тим щодня ми отримували все більше й більше посилок. Особливо відчутним це стало за місяць-півтора після початку війни. Я тоді навіть завів щоденник, де записував усе, що ми робили за день. Зараз, коли я згадую той час, мені здається, що ми встигали лише їздити туди-сюди між поштою та складом, завантажуючи й вивантажуючи посилки. І це все за постійних повітряних тривог і колосальних проблем із бензином — заправлятися у нас виходило раз на тиждень і то за космічними цінами».
Згодом вдалося налагодити відправлення посилок з України через Румунію. Це дозволило клієнтам, які намагалися продовжувати працювати, відновити пересилки товарів до покупців, а команді Western Bid хоча б частково налагодити звичний режим роботи.
«Спільнота наших регіональних представників була для кожного з нас дуже великою підтримкою. На початку війни в чатах месенджерів ми кожного дня бачили, в якому місті відбувається, із перших вуст чули, куди падали ракети, або що хтось опинився на територіях, які стали окупованими. Складно було в Херсоні, Миколаєві, Харкові. Хтось із дітьми виїжджав за кордон, хтось лишався в Україні, просто переміщувався західніше. Кілька наших працівників пішли воювати. Наразі вони в лавах ЗСУ захищають нашу країну. Ось така складалася ситуація. Та навіть так усі максимально підтримували один одного. Колеги з німецького та американського офісів також постійно запитували: «Як ви? Що у вас відбувається? Чим ми можемо вам допомогти?». Дівчата з німецького офісу навіть чергували біля телефону, щоб за потреби одразу ж вийти на зв’язок. Так чи інакше, а війна торкнулася й продовжує торкатися кожного з нас».
Коли ситуація більш-менш стабілізувалася, стало зрозуміліше, що відбувається і чого чекати, деякі офіси почали відновлювати свою роботу. У тому ж числі було прийнято рішення повертатися до Києва.
«За літо ми відкрили два офіси, спочатку на Осінній, потім на Смілянській. Люди приносили нам посилки, розповідали свої історії. Хтось із них був добровольцем і побував на війні, у когось на війні були родичі, які воювали й загинули, хтось досі на фронті, так само як і деякі наші працівники. Наразі Україна проходить через важливий етап свого розвитку. І знаєте, я щасливий, що наша компанія, наші керівники, працівники, клієнти без перебільшення беруть участь у цих процесах: долучаються до розбудови й відновлення економіки, регулярно відгукуються на запити ЗСУ, забезпечуючи військових потрібними речами, допомагають людям, які опинилися у скрутній ситуації».
Швидке поновлення діяльності дало можливість покупцям відправляти свої товари за кордон та отримувати за них гроші. Однак через Etsy люди мали можливість отримувати допомогу навіть без продажів — багато продавців розповіли, що клієнти робили замовлення, оплачували їх, а потім просили не надсилати їм товари. Гроші за замовлення просили прийняти як допомогу або як донат для військових. Для частини українського малого бізнесу ця допомога виявилася дуже своєчасною.
«Усі міжнародні платформи, на яких продаємо ми та наші клієнти, підтримали українців — вони зняли необхідність оплати комісій. Відгукнулися й американські покупці. Бачачи, що відбувається в Україні, вони по-своєму підтримали наших продавців — в кінці лютого — на початку березня завдяки їм продажі йшли особливо активно. Здавалося б, люди знали, що у нас йде війна, але вони все одно замовляли, бо хотіли підтримати Україну й українців. Вони купували товари, які просили не відправляти, або ж цифрові товари (картинки, майстер-класи, різні PDF-файли), які їм навіть не треба були. Ми ж своєю чергою робили все, щоб наші клієнти могли отримати свої платежі. Неперервна можливість в отриманні коштів на підтримку України та українських сімей — ось якою була і є наша місія. Вірю, що певною мірою нам вдалося цього досягти».