Микола Пастушенко — підприємець, який займається виготовленням костюмів та різноманітного реквізиту для косплею. Вироби його майстерні Castle Emerald неодноразово отримували нагороди на конкурсах косплею по всьому світові, а деякі костюми навіть були високо оцінені знаменитим автором коміксів Стеном Лі. Команда, частину якої становлять косплеєри, працює у сфері понад десять років. Їхня мета — створювати високоякісні костюми не лише для Комік-конів, а й для голлівудських блокбастерів, у яких знімаються зірки світової величини.
З чого все починалося
У студентські роки Микола захоплювався аніме. Також його приваблювала культура косплею, що була доволі розвинутою за кордоном. Щоб знайти однодумців, юнак почав шукати різноманітні заходи, де збиралися люди зі схожими вподобаннями. Так він потрапив на свій перший косплей-фестиваль, що відбувався у Дніпрі.
«Я прийшов на перший фестиваль, а потім на другий і на третій. Знайомився, спілкувався з купою цікавих людей. Але якщо ти хочеш бути в тусовці своїм, треба робити костюм. Людина в костюмі набагато цікавіша за людину без нього. Так я й почав створювати костюми. Це було 15 років тому. Відтоді наше товариство виросло, розпалося. У багатьох уже є діти, власні бізнеси, але з деким я досі спілкуюся».
Шукаючи себе, до 25 років Микола перепробував 9 професій, змінив 15 місць роботи. Зрештою вирішив розпочати власну справу. Спершу він виковував із металу троянди, потім відкрив бодіарт-студію.
«Окрім цього, були й інші стартапи. Так звані пробні ніші. З ними нічого не вийшло, тому що виникали певні нюанси, яких справа не витримувала. А ось четвертою нішею для мене якраз і стали костюми. Я продавав їх через ВКонтакте, опісля перейшов на Etsy. І ось уже вісім років моя компанія росте й розвивається, хоча спочатку було неймовірно складно».
Жодних зв’язків чи знайомств Микола не мав. Він ходив містом від театру до театру, знайомився з директорами, пропонував їм замовлення на костюми. З тими, хто виконував роботу більш-менш гарно, підприємець домовлявся про співпрацю.
«Власної майстерні на той час я ще не мав. Доводилося працювати з посередниками, звертатися до безлічі швейних ательє. Костюми для косплею зазвичай мають нестандартний крій. Їх важко розробляти й шити, особливо якщо вони складаються з багатьох найрізноманітніших деталей. Це вам не сукні або штани. Візьмемо хоча б костюми з відеоігор, Мага або Некроманта. Так, цей одяг дуже красивий, але його неможливо носити, він зовсім непрактичний. Саме тому доводилося постійно змінювати швачок. Вони просто не розуміли, як можна створювати щось подібне, адже ніколи до цього такого не шили. Зрештою тривалі пошуки приводили до справжніх майстрів, які з пів слова розуміли, що саме їм треба зробити».
Замовлень ставало щоразу більше. Згодом довелося наймати помічника, який би курував посилки, упаковував товари, контролював, чи всі деталі на місці. Інколи доходило до абсурду. Наприклад, у театрі знаходилися дві людини: одна відливала форму, інша — шкурила її та клеїла. І ось перший майстер через особисті причини або брак комунікації не міг передати виріб колезі.
«Мені доводилося їхати в театр, підійматися на четвертий поверх, забирати виріб, а потім спускатися на перший поверх, щоб віддати його іншому майстрові. Ось така організація роботи».
Інша проблема з театром полягала в тому, що всі вироби довжиною до трьох метрів не потребують особливої точності, на відміну від костюмів для косплею, де важлива кожна деталь.
«У косплеї кожен виріб на 100% повинен віддзеркалювати оригінал. Якщо ми говоримо про меч із рунами, то на ньому обов’язково мають бути руни. Якість для нас завжди на першому місці, тому ми часто заморочуємося. До прикладу, вийшла комп’ютерна гра “Відьмак” і там є персонаж Йеннефер, костюм якої має олов’яні ґудзики. Ми ніде не могли знайти таких ґудзиків і зрештою взяли й зробили їх власноруч: виліпили з пластиліну, зняли силіконову форму, а потім відлили з олова. В результаті отримали достоту такі ж ґудзики як у Йеннефер, з таким же малюнком, структурою».
Для театру подібний підхід непритаманний. Для них хрестик — це хрестик, коло — це коло. Усе це випрацьовувалося роками: погляд, бачення, менталітет. З такими майстрами доводилося постійно контролювати кожну дрібницю. Крім того, існувала велика проблема з менеджментом — подекуди один костюм доводилося збирати, бігаючи з одного кінця району до іншого. Через рік такої роботи Микола зрештою зважився відкрити власну майстерню.
Магазин на Etsy
Пробна ніша перетворилася на життєздатний бізнес. Зараз, після восьми років існування, у команді працює 25 людей. Зовсім нещодавно майстерня переїхала до нового приміщення площею 214 м². Щороку компанія зростає на 25% за обігом. Проте сталий розвиток постійно перепиняють доволі серйозні кризи.
Перша криза була пов’язана із закриттям магазину через порушення авторських прав. Микола тоді ще не вивчив як слід правила Etsy. Відкрив новий магазин, але через пів року маркетплейс знайшов зв’язок із заблокованим акаунтом, і новий магазин знову закрили.
«Маркетплейс щодо цього дуже вимогливий та прискіпливий. В Україні до цього ставляться простіше: можуть попередити або в крайньому разі штраф виписати. В Etsy дуже жорстка політика, там помилки не толерують. Якщо ти попадаєш до чорного списку, вибратися з нього практично нереально».
До відкриття третього магазину підприємець підійшов уже серйозно: вивчив правила, купив новий ноутбук, зареєстрував акаунт на знайомого і зробив усе, щоб відсікти будь-які схожості з попередніми магазинами.
Наступна криза сталася, коли Микола спробував вибудувати в команді горизонтальне управління. Він хотів забезпечити співробітникам зручні умови, але виявилося, що люди до таких змін були не готові — ніхто не хотів брати на себе відповідальність.
Далі сталася ще більш неприємна річ. Перед Гелловіном частина команди, з якою Микола працював довгий час, об’єдналася між собою, вивезла устаткування та матеріали з робочого приміщення і відкрила на Etsy цілковиту копію його магазину.
«Вони забрали інструменти, технології, але не забрали мислення — корінь всього. Таке відчуття, що вони гадали, ось зараз ми дерево спиляємо, посадимо у себе, й воно буде рости у нас. Ні, це так не працює. Хоча саме завдяки цьому інциденту я почав розуміти свою цінність як керівника. Важливий не тільки продукт, який ти пропонуєш своїй аудиторії, а й мислення, методологія та все інше, що сприяє популяризації цього продукту».
Після оновлення команди бізнес розвивався успішно, аж поки не почалася пандемія коронавірусу. Компанія, що орієнтувалася на індивідуальні замовлення, спробувала шити маски, але собівартість виходила захмарною.
Щоб порятувати бізнес, Микола залучив усі маркетингові зв’язки: робили розсилки, покращували SEO, перерозподіляли витрати. Команда створила план щодо розтягування строків виплати зарплати, але людей не закривали вдома, а завантажували роботою, навіть прибиранням чи дрібним ремонтом, щоб врятувати від депресії та апатії.
Після 24 лютого
Не встигла фірма повністю відновитися після пандемії, як почалося повномасштабне вторгнення. Перший місяць команда сиділа без роботи. Фінансові запаси стоншувалися. Зрештою Микола запропонував відновлювати виробництво. На той момент уже запрацювала Укрпошта, з’явилася можливість відправляти замовлення через Польщу.
«У ситуації з війною складно перш за все морально. Тобі треба самому триматися, ще й команду підтримувати. Технічних питань щодо замовлень практично не було. Щоб уникнути непорозумінь, ми попередньо написали листа кожному клієнтові, пояснили, що в країні війна… Замовники — справжні фанати — вони нас підтримали й лишилися».
Зараз магазин Castle Emerald практично повернувся до звичного режиму. Основними джерелами прибутку є фестивалі (зокрема Комік-кони у США, де щороку бере участь понад мільйон осіб), заходи присвячені «Зоряним Війнам» та Гелловін. Навіть кіностудія Disney, знімаючи нові фільми, запрошує клієнтів Castle Emerald долучитися до масовки завдяки високій якості їхніх костюмів.
Western Bid
Спершу підприємець користувався послугами іншої компанії, але там був дуже високий процент за роботу, а комісії з’їдали більше, ніж отримувала команда. Тому було прийнято рішення перейти на Western Bid.
«Ми вдячні Western Bid за їхню стабільність. Був період, коли інша фірма запропонувала нам гарний процент… От тільки згодом у тієї фірми почалися проблеми, про які ми дізналися від своїх клієнтів. Нас навіть не повідомили, що система не працює. Так ми повернулися до Western Bid і більше подібних експериментів не проводили. Більше не мав довіри до компанії, яка не несе відповідальності за свої дії й не готова допомагати своїм клієнтам».
Микола зазначає, що у разі виникнення проблем із Western Bid або UPS, усе вирішується через діалог. Сторони обговорюють проблему і розуміють, на якому етапі знаходиться її вирішення. Для підприємця це показник того, що компанія цінує своїх клієнтів.
Висновок про Western Bid
Історія майстерні Castle Emerald доводить, що Western Bid є еталоном стабільності для українського бізнесу:
- Відповідальність та прозорість: На відміну від конкурентів, компанія завжди веде відкритий діалог і не лишає продавця наодинці з технічними проблемами.
- Надійність у довгостроковій перспективі: Стабільна робота протягом років робить Western Bid безпечним вибором для великих команд із високим обігом.
- Клієнтоорієнтованість: Готовність слухати та вирішувати питання логістики (як-от з UPS) підтверджує, що інтереси клієнта є пріоритетом.