Оксана Пономаренко — хендмейд-майстриня та підприємиця, яка володіє двома магазинами на Etsy: DollCotton та BlytheClothesDesign. Своїм клієнтам жінка пропонує широкий вибір текстильних іграшок ручної роботи, а також одяг на замовлення для Барбі, серії Монстр Хай та інших ляльок. За словами замовників, іграшки Оксани приносять удачу та сприяють будь-якому починанню і вдома, і на роботі.

Магазин на Etsy

Оксана — швачка-закрійниця. Довгий час вона працювала на двох роботах: на фабриці, що займалася гуртовим виробництвом одягу, а також в ательє, де виконували індивідуальні замовлення. Хендмейдом іграшок жінка зацікавилася, коли сиділа в декретній відпустці.

«В декреті мені страшенно не вистачало зайнятості. Я звикла, що маю щільний графік, аж ось з’явилася купа вільного часу. Хотілося робити щось руками, повернутися до шиття. Якось я натрапила на сайти, де сиділи інші мами. Вони виставляли фото своїх текстильних ляльок та звірят. Мене це зацікавило. Тим паче всі необхідні матеріали в мене були — у кожної швачки вдома обов’язково знайдуться якісь непотрібні клаптики тканини. Лишалося взяти й почати. І я почала. Відтоді так цим і займаюся».

Спершу майстриня навіть не думала, що такі товари можна продавати. Вона просто виготовляла іграшки, щоб собі не гуляти та й дитину порадувати.

«Одного разу я взяла зайчика, якого зробила напередодні, й пішла до куми в ательє показати, чим же я займаюся в декреті. Там саме була клієнтка, яка чи то робила, чи то забирала замовлення. Вона побачила мого зайця й сказала: “А продайте його мені. Мені дуже подобається ручна робота”. Ось таким чином десь за 50 грн я продала свою першу іграшку. Тільки тоді я зрозуміла, що такі вироби мають попит і на них можна заробляти».

Після цього почалися пошуки майданчиків збуту. Суми — рідне місто Оксани — не таке вже й велике. На відміну від Києва там не проходили величезні вуличні ярмарки, де можна було б презентувати свої товари. Зрештою майстриня звернула увагу на соціальні мережі, а потім у 2013 році зареєструвалася на Etsy й відкрила свій перший магазин під назвою DollCotton.

«Відкривала я магазин самостійно. Багато чого мені було неясно, тож із продажами нічого не виходило. Перегодом я пройшла курс одного підприємця, який і розклав мені все по поличках… На курсах навчали, як продавати, на що звертати увагу, як писати оголошення. Після закінчення курсу у мене буквально за тиждень почалися продажі. На той момент це було легко. Зараз складніше, тому що ніша заповнюється, конкуренція дуже велика».

Відтоді пройшло чимало часу. Оксана відкрила ще магазини на Amazon та eBay, проте улюбленим маркетплейсом усе одно залишається Etsy. Зараз на сторінках DollCotton та BlytheClothesDesign підприємиця сумарно має понад шість тисяч продажів.

Історії, що наповнюють життя сенсом

За десять років роботи Оксана отримала сотні вдячних відгуків. Більшість клієнтів сходяться в одному — ляльки та звірята майстрині неодмінно приносять своїм власникам удачу.

«Чесно, я не знаю, з чим це пов’язано. Можливо, тому що в поганому гуморі я навіть не торкаюся машинки — не можу шити та й по всьому. Кілька років тому була у мене цікава історія з однією жінкою. Вона замовила у мене сім’ю зайців: маму, тата і маленьку дитину, — займалася візуалізацією, тобто уявляла собі те, що хотіла б отримати в житті. Таким способом жінка шукала собі чоловіка. І знаю, це звучить неймовірно, але вона його таки знайшла. Він був одягнутий достоту як хлопець-заєць — у водолазку рідкісного болотяного кольору. Опісля, коли вже планувала вагітність, жінка на маленькому зайчику намалювала стать майбутньої дитини, але не вгадала. А коли чекала на другу дитину, то додатково замовила ще одне зайченя. Щоб ціла родина була у зборі».

Не менш цікава історія стосується іграшки-янголятка, що його замовила у майстрині одна бізнес-леді. Як тільки жінка брала з собою іграшку на зустрічі, де ухвалювалися важливі рішення, то все складалося якнайкраще. Як тільки вона забувала янголя вдома, справи одразу ж ішли абияк. З того часу бізнес-леді практично не дістає іграшку з сумки.

Однак якщо з іграшками все просто й зрозуміло, то догодити клієнтам, які замовляють одяг для ляльок, буває нелегко. Пояснити замовникам, що досить складно пошити для ляльки аналогічний одяг, розрахований перш за все на дорослу людину, практично неможливо.

«Нещодавно у нас була замовниця, яка за 60$ придбала в магазині піджак. Це вже трапилося під час війни. Доставка затрималася десь в дорозі. Жінка дуже нервувала з цього приводу. На зауваження, що затримка можлива, бо ж у нас в країні війна, вона лише відмахнулася зі словами, що війна у нас вже закінчилася. Зрештою вона зажадала повернення грошей, а за два дні таки отримала свою посилку. Це при тому, що з цією клієнткою ми працювали не раз і не два… Після цього вона просто перестала відповідати на мої повідомлення щодо оплати або повернення, а за товар так і не заплатила».

Зі слів Оксани, чим дорожче замовлення, тим кращі клієнти. Напередодні війни майстриня мала два великі замовлення на 300$ кожне. Коли ж почалися воєнні дії, й сім’я виїхала з міста, то замовники просто написали: «Оксано, або зовсім нічого не висилайте, або надішлете, коли все налагодиться».

«Сильну підтримку ми також отримали від постійної клієнтки з Японії. Вона все запитувала, як може нам допомогти. Я не знала, що їй відповісти… Тоді вона набрала в магазині на 200$ різних цифрових товарів — схем для текстильних ляльок та викройок одягу, що їй були абсолютно непотрібні. Тобто жінка все одно знайшла спосіб нам допомогти. Інша ж клієнтка просто так безкоштовно надіслала мені з Америки колекційну ляльку. З її боку це було дуже мило, зважаючи що поставки ляльок у нас зараз дуже погані, та й ціни на ці ляльки просто захмарні».

Після 24 лютого

Виїхати всією сім’єю з рідного міста вдалося лише за два тижні після початку повномасштабного вторгнення. Одразу не випускали. А потім десь неподалік упала бомба, загинула родина.

«Саме тоді почали відкривати зелені коридори на 3-4 дні. У нашому місті навчається багато іноземних студентів — маємо дуже гарне медичне училище. В першу чергу зелені коридори були відкриті саме для них. Їх вивезли, а потім вже дали дозвіл виїжджати місцевим».

Наступний місяць Оксана провела у родичів в Полтаві. Повернутися наважилися лише після повної деокупації Сум.

«Весь цей час до повернення я не могла просто сидіти, склавши руки. Я знала, що потрібно донатити на ЗСУ, помагати економіці, що постраждала від війни. До того ж у нас є дитина, її потрібно годувати. Всі ці думки мене підтримували й наснажували. Тому навіть в Полтаві я купувала пластик і ліпила руками всяке різне, щоб відволіктися й заспокоїти свою постійну потребу у праці».

У майбутньому Оксана сподівається знову вийти на рівень довоєнної конкуренції, створити додаткові робочі місця для людей, які вміють і хочуть працювати власними руками. На думку підприємиці, навіть такі маленькі кроки сприяють розвиткові бізнесу в Україні та формують імідж України у світі.

«Раніше на мене працювало дві працівниці, але стався ковід, війна, все пішло на спад. Зараз працюємо лише я й мій чоловік: я вигадую та реалізовую нові ідеї й працюю з комп’ютером, а він отримує й відправляє товари. Навіть так ми не втрачаємо оптимізму. Не зважаючи ні на що, хочеться продовжувати улюблену справу… Просто спробуйте, щоб потім не шкодувати про змарнований шанс. Тож моя всім порада: пробуйте, пробуйте і ще раз пробуйте».

Western Bid

Співпрацею з Western Bid Оксана задоволена. За її словами, компанія працює швидко, зрозуміло й за потреби завжди допомагає.

«Western Bid — це великі розумнички. Я взагалі не знаю, що б ми робили без такого посередника. Доставка коштує набагато дешевше в порівнянні з іншими логістичними компаніями, будь-які питання вирішують на раз два, постійно з’являються якісь покращення».

Висновок про роль Western Bid

Для мікробізнесу Оксани Пономаренко Western Bid став критично важливим партнером, що забезпечує:

• Доступність логістики: Значно дешевша вартість доставки дозволяє майстрині зберігати конкурентоспроможні ціни на легкі текстильні вироби.
• Оперативність: Швидке розв’язання будь-яких питань («на раз два») вивільняє час підприємця для творчості та розвитку продукту.
• Постійний прогрес: Регулярні покращення сервісу надають продавцям нові інструменти для масштабування навіть у складних умовах війни та спаду виробництва.