Ірина Чиркова — співзасновниця компанії під назвою «Дивосвіт українського мистецтва». На вітчизняному та світовому ринках фірма більш відома як UAMAZE — ініціатива, спрямована на популяризацію найколоритніших доробків українського народного декоративного мистецтва серед українців, які мешкають в Україні та за кордоном. Концепція проєкту складна та багаторівнева. Вона поєднує у собі не лише виробництво продукції та продажі, а й навчання, зокрема Самчиківському та Петриківському розпису. «Ми про мистецтво та про відродження культурної спадщини» — саме так відгукується про себе досвідчена команда, яка не втомлюється розробляти нові артпроєкти.

З чого все починалося

Компанія «Дивосвіт українського мистецтва» працює на ринку вже 13 років. За цей час вони торкалися різних напрямків, зрештою у 2015 році сконцентрувавшись на популяризації та відродженні декоративного мистецтва.

«Так сталося, що ми почали працювати з Петриківським розписом. Ми відвідали село Петриківка, познайомилися з майстрами, зрозуміли, що це за майстрівка. Картина, що нам відкрилася, м’яко кажучи, не сприяла збереженню культурної спадщини. Ми подивилися на це і просто не змогли пройти повз цю історію».

Майстрів унікального Петриківського розпису налічувалося відносно багато. Однак вони були геть невмотивовані займатися тим, чим вони займалися, зокрема через проблеми зі збутом товарів. Майстри — це перш за все митці й творці. Їхнє покликання — створювати, а не продавати.

«Як ми знаємо, неможливо одночасно бути й шевцем, і женцем, і на дуді гравцем. Майстри не мають глибоких знань у просуванні та продажах продукції. У зв’язку з цим вони готові продавати за безцінь, зокрема й тому, що продукція, скажімо так, не відповідає світовим тенденціям. І на це боляче дивитися, бо ж робота тонка й клопітка, опанування технік вимагає років навчань. Тому культурна спадщина з часом повинна змінюватися, аби відповідати трендам сучасності. Лише тоді вона матиме попит».

Ірина переконана, плекати культурну спадщину — це обов’язок кожного із нас. Ми маємо нести й розтлумачувати символізм розписів, розповідати про це на широкий загал. Бо ж розписи — це не просто дивовижно красиві малюнки. Це сенси, які закладено в кожній пташці, в кожній квіточці на тарілках чи шкатулках, тацях — де б ми це не побачили, все сповнено глибинними сенсами. Це мова наших предків, якою вони спілкувалися між собою, коли розписували великі поверхні, такі як стіни хат.

«У малюнках закодовано цілу історію, але ми стикнулися з тим, що навіть викладачі Петриківського розпису часто-густо не володіють цими сенсами. Вони дивовижно пишуть, однак іноді не розуміють, що ж саме вони пишуть. Наприклад, можуть написати зозулю, не знаючи, що та є символом вдівства. В минулому птаху зображували на хатах для того, щоб повідомити суспільство про те, що козак у цій хаті загинув. І тоді інші козаки, які йшли селом, знали, що вони мають зупинитися саме в цій хаті, бо тут живе вдова і їй потрібна допомога, хоч би й дров нарубати. За кожним символом стоїть своя історія, яку треба нести в маси й розтлумачувати. І як я вже сказала, мені дуже прикро, коли майстри не йдуть у професію тому, що рідкісні дивовижні речі, над якими вони сумлінно працюють, продаються за три копійки».

Бажаючи змінити ситуацію, команда UAMAZE запустила в Києві школу майстрів Петриківського розпису. Але для того, щоб концепція, спрямована на збільшення кількості майстрів, працювала, треба було не просто навчати мистецтва, а ще й забезпечувати майстрів роботою після закінчення навчання. Звісно розпис можна вивчати суто заради особистого задоволення, однак в такому разі не йдеться про розвиток ремесла та його стабільність у майбутньому. Майбутнє є лише тоді, коли майстри зможуть своєю працею заробляти собі на життя, на те, щоб прогодувати свої родини. Тоді вони будуть вмотивованими, малюватимуть постійно, а не коли-не-коли. Мистецтво стане сенсом життя, забезпечуючи розвиток і майбуття.

«Окрім цього, ми бачили, що маємо підказувати майстрам, що саме треба виготовляти, які це мають бути речі, в яких кольорах. Також ми брали на себе продажі на внутрішньому та зовнішньому ринках. Виріб є виробом, але ми знаємо, що продукт, в загальному розумінні, має багато складових. Сюди входить і пакування, в якому клієнт отримує продукцію, і те, яким шляхом він її отримує, як швидко, як ведеться комунікація з клієнтом. Все це складові продукту, що можуть посприяти повторній покупці, неважливо це b2b чи b2c клієнт. І ми розуміли, що потрібно навчати людей, потрібно нести знання в маси, але також потрібно давати людям роботу, займатися виробництвом, брати на себе решту функцій, щоб компанія працювала чітко та без збоїв. Майстри — частина виробничого процесу, складова великої концепції».

Починала компанія з поширення Петриківського розпису. Коли ж заглибилися в тему культурної спадщини, стали для себе вивчати, з чого вона складається, що відносять до реєстру культурної спадщини, нематеріальної культурної спадщини, що не відносять, то знайшли дуже яскравий дивовижний розпис, про який ніколи й не чули. В інтернеті трапилася назва — Самчиківський розпис. Команда поставила собі за мету знайти майстрів цього розпису, познайомитися з ними. З майстрами з Петриківського розпису вони вже були знайомі. На той час цих умільців налічувалося близько вісімсот, як у самих Петриківцях, так і їхніх послідовників по всій країні. Але з Самчиківським розписом вийшла дуже дивна історія — майстрів знайшлося лише троє.

«Ми не повірили. Поїхали в село Самчики, що на Хмельниччині, Старокостянтинівський район. Ми ніколи не проводимо знайомства дистанційно, телефоном. Для нас це радше польові експедиції. І що ви думаєте, майстрів реально виявилося всього троє. Це при тому, що художня школа, де проходило навчання для дітей, юнаків і навіть дорослих, була надзвичайно сучасною, як на сільську школу. Тобто ці троє майстрів навчають, а їх лишається троє, випускають учнів, а їх все одно троє. На той час нам вже було зрозуміло, чому сталося саме так. Ми ж бо не перший рік займалися розвитком та популяризацією Петриківського розпису, але коли мова заходила про Петриківський розпис, про відродження не йшлося, він так чи інакше розвивався сам собою. Петриківський розпис існував, його віднесено до нематеріальної культурної світової спадщини, тож він постійно був з нами, вважався візитівкою України. Взагалі так склалося історично, коли мова йде про українську сувенірну продукцію, то на думку спадає саме Петриківський розпис. Що ж до Самчиківського розпису — тут ішлося саме про відродження. Тому коли ми зустріли цих трьох майстрів, ми вже розуміли, що треба зробити, щоб виправити ситуацію».

UAMAZE взялися за справу. Склали та підписали з майстрами всі юридичні папери, які підтверджували, що віднині вони команда. Домовилися, що Ірина разом із колегами беруть на себе завдання зробити так, щоб про Самчиківський розпис дізналися не лише в Україні, а й у світі, посприяти тому, щоб майстрів стало значно більше.

«Коли я давала інтерв’ю, то завжди казала: зараз у мене є три майстри, а я хочу, щоб їх стало 23, а згодом 123. Коли ж ми подолали цифру 123, то перестали лічити. Та й зараз це вже неможливо. У нас навчалися учні. Зрештою вони стали послідовниками й почали викладати для своїх учнів. Навчання проходять як онлайн, так і офлайн. Тому зараз ми тільки тішимося тими проєктами, які запускають послідовники. Круто дивитися, як масштабується розпис, що був на межі зникнення».

На старті проєкту наймолодшому майстрові було 48 років, найстаршому — 78. Було зрозуміло, якщо троє майстрів, чоловіків, підуть із життя, то разом з ними зникне й розпис. Замінити їх фізично не було кому.

Команда написала проєкт, що був спрямований на відродження Самчиківського розпису, й подала його на фінансування до Українського культурного фонду. Запит схвалили. UAMAZE отримав грант на розпис села з метою перетворити саме село на візитівку розпису.

«Самчики самі собою дуже красиві й цікаві, мають історико-культурний заповідник, де проходять екскурсії. Зараз, коли туристи приїжджають в село, вони не можуть не побачити розпис. Вони запитують, що це за розпис, і одразу ж отримують відповідь: їм розповідають про сенси, про символізм, про те, як винайшли розпис, проводять екскурсію селом. Потім охочі можуть пройти майстер-клас із розпису. Таким чином майстри заробляють гроші. Це наснажує їх навчатися, працювати, виготовляти продукцію, що її UAMAZE потім реалізовує».

Магазин на Etsy

Для місії, що її взяла на себе компанія, продажі мають дуже велике значення. І хоча команда не ставила собі за мету бути продавцем, в тому числі продавцем на Etsy, однак цьому крокові посприяли ковідні часи.

«Так, ми були представлені на маркетплейсах, продавали там наші вироби, однак ми ніколи не вкладали в це особливих зусиль. Усе змінилося, коли прийшов ковід. Все, чим ми займалися, довелося перевести в режим очікування. Саме тоді ми спрямували свої зусилля, щоб розвиватися на зовнішньому ринку, навчалися в Олександра Радіча, наймали закордонних консультантів. Відверто кажучи, ніхто в команді не був фахівцем у цій сфері. Але ми зрозуміли, якщо це ключовий напрямок, то треба навчатися і вкладати в це зусилля всієї команди. І ми дійсно стали досить гарно продавати».

Проте як би добре не велося, компанія постійно стикалася з коментарями на кшталт: ви робите щось дуже нішеве; на цьому мало хто розуміється; це українське, кому воно потрібне. До того ж UAMAZE продає сезонну продукцію, тож у цьому також бачили суттєвий мінус.

«Отож у нас були самі мінуси. Чіплялися навіть до того, що наші різдвяні кулі скляні, а це теж не гаразд, бо ж як їх логістично доставляти по всіх країнах світу? Як на мене, то все дурниці. Якщо є ідея, є місія, якщо ти гориш цим, і якщо мова не просто про гроші, то ти обов’язково злетиш. От і все. Це питання філософії. Якщо в тебе є глобальна ідея, і ти є частиною месійного проєкту, де продажі є частиною проєкту, то навіть сезонний продукт, навіть суто український продукт, він неодмінно знайде своїх покупців і не просто знайде — навіть будучи не до кінця зрозумілим, він отримає звання бестселера».

UAMAZE має великий асортимент різноманітної продукції. Спершу вони розписували в етностилі будь-які предмети, згодом стали писати на замовлення клієнтів. Наприклад, різдвяні кулі різних тематик: до народження дитини, весілля, дня народження чи якоїсь іншої особливої події. Проте сегмент етностилю досі лишається популярним.

«Так сталося, що свого першого бестселера ми отримали саме за кулю з Петриківським розписом. Минуло три роки, а ця куля досі отримує звання бестселера, хоча інші бестселери у нас також є. Це свідчить про визнання українського мистецтва світом. Клієнти не завжди тямлять, що це саме українське етно. Як ми розуміємо, вони купують, тому що їм просто подобається. І хоча ми в усілякий спосіб намагаємося доносити інформацію про ті сенси, що їх закладено в розпис, часто-густо спрацьовує саме “сподобалося”. І це теж дуже приємно. Те, що для нас є культурною спадщиною, подобається усьому світу».

Саме тому наразі Etsy й інші закордонні маркетплейси є для команди вагомою частиною бізнесу. Продажі на зовнішньому ринку завжди були в пріоритеті, але зараз, коли багато напрямків перебувають у режимі очікування через ковід та війну, для компанії ця віха стала особливо важливою. Раніше, наприклад, UAMAZE був постачальником для мережі Duty Free, однак зараз це не на часі й коли буде на часі невідомо.

Тож маркетплейси відкривають перед компанією величезні можливості, дозволяючи рухатися вперед, розвиватися, змінюватися, підлаштовуватися під зміни, що їх диктує ринок.

«Ми працюємо й більше дізнаємося про потреби наших клієнтів, трансформуємося відповідно до цих потреб. Дуже цікаво спостерігати за тим, як змінюються тренди, бути частиною цих змін, диктувати ці зміни».

У своїй категорії на Etsy бренд UAMAZE стабільно входить до списку топселерів. За шість років роботи магазин продав понад шість тисяч товарів. Та це не відповідає дійсному числу продажів. Частина клієнтів бачать компанію на Etsy, але купувати приходять на офіційний сайт UAMAZE.

«У нас є ще кілька магазинів. У 2020 році ми запустили магазин у ніші дитячих продажів. За пів року наш унікальний продукт отримав статус бестселера і почав продаватися в дуже великій кількості. Однак за три місяці нас повністю скопіював Китай. Зараз на Amazon можна знайти 15-16 різноманітних магазинів з викраденим у нас фото- та відеоконтентом. Ми навіть замовляли у них цю продукцію, але вона не відповідає тому контенту. Якщо ми розписуємо свою продукцію вручну, то у них це просто штамповки з ціною утричі нижчою, ніж у нас. Це підірвало продажі у нашому магазині. Ми намагалися захиститися, але, на жаль, на світовому рівні не так вже й просто це зробити».

Таким чином компанія стала жертвою дешевого китайського виробництва. Китайці завжди відстежують, що є в топах, і запускають аналогічні серії за пів ціни. Звісно UAMAZE досі має попит на згаданий дитячий продукт, однак уже не в такій кількості як тоді, коли його тільки запустили. Насправді успіх дитячої лінійки був доволі неочікуваним. З точки зору виробництва компанія не була готовою до кількості отриманих замовлень — не вистачало заготовок, що їх випилювала з дерева обмежена кількість майстрів.

«Довелося підлаштовуватися, але у нас все вийшло. Ось така цікава історія. Маємо чимало подібних кейсів: і про успіхи, і про невдачі, і про успіх та невдачу одночасно».

Після 24 лютого

З початком війни UAMAZE, як і всі інші зіткнулася зі змінами, але ці зміни були скоріше в плюс, а не в мінус. Буквально з перших годин компанія відчувала безпрецедентну підтримку від клієнтів, і це було дуже зворушливо.

«Ми одержували величезну кількість листів від наших клієнтів, донатів. Усі отримані гроші спрямовували на ЗСУ, на бійців, на одяг для тих, хто йшов воювати та допомагати, особливо в перші місяці. Збільшився обсяг продажів. Наш топовий товар — це різдвяні кулі. Для нас сезон, якщо говорити оптимістично, починається десь у липні, але переважно — у вересні. А з початком війни ми отримували замовлення і в лютому, і в березні».

Перший місяці компанія знаходилася в режимі очікування. Продовжувати вести бізнес не було змоги суто логістично, бо все в країні зупинилося. Однак клієнти продовжували робити замовлення, писали, що товари можна не відправляти, що вони просто хочуть підтримати улюбленого виробника у ці важкі часи.

«За місяць, коли ми зрозуміли, що товари можуть їхати й по Україні, і за її межами, ми надіслали усі замовлення, навіть ті, в яких зазначалося “не відправляйте зовсім”. Ми завжди працюємо на повторного клієнта. Для нас важливо, щоб клієнт прийшов до нас знову, щоб кожного разу, коли у нього з’явиться бажання придбати унікальний подарунок, який хочеться зберегти для колекції, передати своїм дітям і онукам, він згадував про нас. Ми намагаємося відповідати запитам клієнтів, рік від року створюючи особливий продукт, що несе в собі певні сенси. І ми дуже вдячні своїм клієнтам, що вони спонукають нас бути такими».

Історії, що наповнюють життя сенсом

За словами Ірини, вироби UAMAZE змінюють життя людей. Що б майстри не писали, це завжди про родину, про створення та збереження традицій.

«Іноді нам приходять дуже неочікувані замовлення. Наприклад, одного разу нас попросили написати будинок. Ми зобразили його на різдвяній кулі, з написом “Merry Christmas” і відправили. Згодом на сторінці магазину з’явився відгук. До речі, кожний робочий день починається з того, що ми всією командою читаємо відгуки. Це важливо, бо так ти контролюєш якість. У нас усі відгуки п’ятизіркові, тож у нашому випадку питання стоїть навіть не в контролі якості, а в тому, що кожний відгук надихає команду продовжувати роботу. Прочитав, надихнувся і пішов працювати далі. Повернемося до відгуку. У ньому було приблизно наступне: “Я ріелтор, продавала будинок своїх клієнтів і захотіла зробити їм приємність. Будинок був родинним, передавався з рук у руки вже четверте покоління. Але так сталося, що родина розрослася настільки, що будинок став для неї замалий. Їм було шкода продавати цей будинок, для них це було справжньою трагедією. Тож мені захотілося зробити для них особливий, надзвичайний подарунок. Я замовила у вас кулю і подарувала її цій родині на Різдво. Вони плакали. Написали мені цілого листа із вдячностями”. Цього листа клієнтка переслала нам, ми читали всією командою і раділи. Це було дуже душевно».

Після цього кулі з будинками перетворилися на величезну окрему нішу. Їх почали писати у великій кількості. Команда отримала продукт-бестселер.